Лист Дон Кіхоту ,

+ 0 -

Викочка2002

13 дек. 2014 г., 17:46:39 (9 лет назад)

Шановний Дон Кіхот!
Наш клас уже прочитав один з літературних творів - роман Мігеля де Сервантеса " Премудрий гідальго Дон Кіхот із Ламанчі". Разом із простим селянином, Санчо Пансою ви вирушаєте на пошуки пригод. Ви-це головна прикраса лицарського роману, гарний, сильний, мужній. Вам нічого не страшне. Я в цьому переконалась, коли читала про те як ви боролися з ворогами, чарівниками та велетнями. Те як ви начиталися романів, вирішили стати мандрівним лицарем та здійснити великі подвиги, як для мене-благородний вчинок. Правда ваші боротьби, кумедні. Адже звичайну домівку ви уявляли собі за палац з чотирма вежами, повії-чарівними володарками замку, вітряки-велетнями. Ви не тільки поет та "лицар", на мою думку, ви-благородний мислитель. Недаремно, усіх так вразила ваша промова про військові справи та вченість: "мир, а мир є найвищим земним благом". Цей роман давно вже зробився безсмертним твором світової літератури, але він досі є актуальним, адже кожен історичний період має своїх героїв. 


Надеюсь тебе понравилось, то что я написала:) мы в школе сейчас тоже проходим Дон Кихота и если тебе не трудно, то помоги мне тоже с ним:) Напиши мне в контакте:) Мария Зинченко, ава с глазами на картинке)   
пожалуйста, а то я задаю им вопросы а они мне ничего не отправляют:) заранее спасибо!!!!!!

+ 0 -

MCTuTEJI

13 дек. 2014 г., 20:00:14 (9 лет назад)

поради всякі Дону Кіхоту

+ 0 -

LB

11 апр. 2016 г., 22:41:32 (8 лет назад)

Прикро визнавати, але в наші часи справжніх лицарів катастрофічно не вистачає. Тепер головним достоїнством вважається не сміливість, здатність до подвигів, а багатство. Тому сучасні лицарі ганяються лише за статками, а не за злочинцями, захищають лише майно, а не честь, свою, рідних і батьківщини. Тому, шановний Дон Кіхоте, можна із впевненістю сказати, що краще вже чесно, наполегливо й добросовісно битися із вітряками, аніж прагнути возвиситися над кимось, беручи до уваги лише матеріальний стан, а не стан душі. Ваше невеличке божевілля заслуговує на повагу, адже саме воно є сподвижником до справжніх лицарських вчинків, бо Ви вірили, що такими вони є, Ви нікому не завдавали шкоди, тільки продовжували життя, звеселяючи. Вас варто любити лише за кілька слів, які були девізом упродовж усього життя: «Лицарі жили не для себе. Для всього світу робили вони подвиги!» Так повинна вважати кожна людина, адже в цьому полягає запорука суспільного взаєморозуміння. Кожен учинок оплачується сторицею. І нехай Ви, Дон Кіхоте, не отримали вдячності від оточення, Ви здобули значно більше й важливіше — чисту совість. Справжньому лицарю потрібна хороша пара. Вашою дамою серця стала Дульсинея Тобоська. Нехай вона практично не з'являється у творі, розуміння того, як Ви ставитеся до коханої жінки й до прекрасної половини людства загалом. Не варто зважати на те, що хтось каже, що це не справжня любов, а лише один із елементів лицарського способу життя, про який Ви прочитали в книгах. Ваші почуття — це насамперед повага до жінок, котра вже становить уже половину кохання, на повазі воно й повинно будуватися згідно з середньовічними законами. Ніхто не здатен зрозуміти Вас. Але я вважаю, що це не Ваша провина, а насамперед оточення, адже основною причиною нездатності порозумітися є відсутність такого бажання. Людям вигідніше отримати об'єкт для критики, насміхань, аніж напружити розум і серце й хоч на секунду стати таким же Дон Кіхотом, невимушеним, справжнім, безпосереднім, завжди щирим, упевненим у собі й наполегливим. Не кожному це під силу. Незважаючи на те, що легка божевільність і риси характеру, котрі найбільше притаманні дітям, рятують душу від втоми й передчасного старіння, ми чомусь залишаємося завжди в так званому панцирі, котрий спорудили для нас суспільні умови, мода й чиясь точка зору.

+ 0 -

LB

11 апр. 2016 г., 22:43:32 (8 лет назад)

Шановний, Дон Кіхоте! Нещодавно я прочитав один із найвидатніших у світі літературних творів – роман М.Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанський». Мене вразив твій образ – головного героя роману. Збіднілий гідальго з Ламанії, начитавшись романів, уявив себе доблесним лицарем, назвав себе Дон Кіхотом, а свою шкапу благородним і милозвучним йменням Росинант, обрав дамою серця просту дівчину з сусіднього села Альдонсу Лоренсо, вигадавши їй милозвучне ім’я Дульсінея Тобоська. І як личить доблесному лицарю, ти «приладив на голові свого латаного шолома, настромив на руку щит, схопив списа» та й «поїхав блукати світами кінно й оружно», «поборювати всілякого роду кривди». На перший погляд, ти здаєшся диваком, прагнеш нищити несправедливість у світі, але майже всі твої справи, всупереч добрим намірам, обертаються проти тебе або проти тих людей, яких захищаєш. Перша ж подорож новоспеченого лицаря закінчилась тим, що його побили. Каторжники, яких звільнив благородний гідальго, опинившись на свободі, побили тебе камінням та обібрали. Та ти Дон Кіхоте, не переймаєшся через те, що у тебе забрали речі, – журишся, «що люди, яким стільки добра робив, такого накоїли лиха». У тебе добре серце, завжди залишається вірним своїм ідеалам. Дон Кіхоте не може навіть уявити собі, що хтось може не дотримуватись свого слова. Ти – лицар Сумного Образу прагнеш зробити життя кращим, фантазуєш, навколишній світ бачиш крізь призму поезії. Мені дуже симпатичний твій образ доблесного лицаря, Дон Кіхоте. Якби не було на світі таких людей, наше життя було б набагато біднішим. Поза сумнівом ти і Санчо Панса викликаєте щиру симпатію. Твій образ почав символізувати прояв кращих і благородних намірів при повному відриві від дійсності. Утвердився новий термін «донкіхотство», який має реальне значення і прояв цього явища у реальному житті. Людям варто час від часу замислюватись над тим, чи немає розбіжностей між їх бажаннями та можливостями, між реальним та ідеальним. Тому популярність роману переживає сторіччя.